вечірнє метро - це якийсь айріш-паб, у якому можна вішати сокиру, щоправда не на цигарковий дим, а на алкогольний перегар. повітря ніби коктейль із пива, горілки, вина, коньяку, віскі із натрушеним у келихи попелом. хтось у кутку платформи в рукав курить самокрутку ( Read more... )

имаго жрало бумагу. имаго рожало баги.
имаго слушало рагу. имаго бухало брагу.
но никогда под рагу
со ртом полнющим бумаги
имаго не пишет саги
имаго ходило гуглить, что же такое имаго.
имаго хотело в прагу. и прахом имаго маги
писали чужие саги.
и пишут и пишут и пишут.
и даже дышат.

коли повернешся
забери мене до країни вічної осені
до країни де весь час опадає листя
і його довго не чіпають
а коли потім прибирають і починається мряка
91 вечір осені, 91 ніч мряки, 91 полудень листя, 91 ранок поезії
затанцюють навколо нас
осінь торкатиметься літа цілуватиметься із зимою
і ми знайдемо тут навіть цвітіння каштанів та японських ( Read more... )

попри багнюку, мокрий одяг, брак грошей, майже розтрощені окуляри - все було шикарно.
двічі виходив на "сцену", кликали утретє, але я подумав, що більше в багнюку ні ногою - з теплого і затишного гуртожитка, який нас гостинно прийняв.
шкода, малувато фоток.
п.с. якби не алкоголь - ми б там загнулися, чесне слово.

топ-2 моїх "не люблю ( Read more... )

ми увійшли в цю осінь це літо, як в алею, господи, спаси нас і помилуй, ця гіркота земного привілею, - пережити світло, мов помилку (ю.андрухович).

і, знаєте, безумовно, для себе жити важче, бо ти розумієш, що те, що ти робиш для того, щоб виживати зовсім не співмірне з тим, що ти робиш для того, щоб жити. я не люблю виживати. я люблю жити. моє ( Read more... )

вконтактє просить:
"виберіть друзів, яких ви бажаєте приховати".

задумався.
але щось у цьому є: вибирайте тих, кого ніззя показувати.

і хоч уже не зовсім згоден із своїми думками на цю тему, усе ж переписувати не буду.
отже, під катом - багато літер. верлібропроза. чи просто соплі, якщо хз. написане десь півтора місяці тому.

фото для привернення уваги (клікабельно). ай ґес, це останній пост серії самомилування новою зачіскою. все-бо знімалося в один день.


( Read more... )

кожної зими рука тягнеться до книжкової полиці по книжки ремарка.
кожної весни - по маркеса і по щось свіженьке.
кожного спекотного літнього дня перечитую уривки з "воццека", а саме пасаж про поспішання на побачення на велосипеді, про спітнілість, зміну білизни, і про те, як тіні скручуються у сувої.
восени хочеться у вогке поле. цієї осені на ( Read more... )

всі питаються хто ти
чому такий темний і не ясний
в чому біда твоя

а я відповім що люблю
підійматися пішки від хрещатика
вгору по прорізній
до золотих воріт
брати пиво у кіоску
коло якогось там ірландського pub'у
іти на бж з товаришем який умовлятиме
мене почати клеїти першу-ліпшу бабу
або просто на самоті ходити київськими схилами
дивитися на московський ( Read more... )